Реформа ОПК

Помазан Богдан

Міністр
Команда форуму
Маємо розділ партійної програми до обговорення. Цей розділ для нас написав Михайло «Ведмідь» Гречухін – член нашої партії, ветеран війни на Сході та СЕО оборонного стартапу LimpidArmor. І написав його про те, на чому розуміється найкраще – про оборонно-промисловий комплекс. В якому, незважаючи на величезний науково-виробничий потенціал, відбуваються речі, чесна характеристика яких змусить Цукерберга видалити цей пост, якщо не сторінку.
Будь ласка, приділіть трохи свого часу та прочитайте це. Поки програму не фіналізовано – ми приймаємо зауваження.

«Відтак вікно можливостей для України стрімко звужується. Якщо не запустити реформу оборонно-промислового комплексу (ОПК) до 2021 року, ми ризикуємо втратити актуальність наукових напрацювань та зашкодити рівню конкурентоспроможності української продукції. Крім того, військова агресія з боку РФ поставила український ОПК перед необхідністю зробити якісний стрибок на наступний рівень розвитку технологій в умовах обмеженості ресурсів, щоби не включатися в руйнівну для економіки гонку озброєнь.»

Чекаємо на коментарі.

#ДС_вибори2019



 

Владислав

Активіст
Нас. пункт
Kyiv
После прочтения у меня появились вопросы. По какому принципу будут назначаться руководители оставшихся предприятий? Как будет осуществляться приёмка?
 

M*A*S*H

Administrator
Нас. пункт
Київ
Для меня, человека не в теме, очень много аббревиатур, сложно для понимания.
Общую концепцию я уловил и поддерживаю, но огромное количество вещей просто не понимаю.
Возможно есть смысл адаптации текста для тупых к более понятному для не специалистов?
 

M*A*S*H

Administrator
Нас. пункт
Київ
Знайомий, який більше цікавиться питанням за моїм прохання прочитав програму та дав відповідь.
Стосовно наведеної тобою програми - на рівні побажань переважно непогано. На рівні механізмів реалізації - тут складніше.

Комісії - ну ОК, чим не спосіб. Головне, щоб у них не було "радників Пєрвого", або вони займалися тільки харчуванням і взуттям, що їм до певної міри вдається.

Ліквідація "Укроборонпрому" - давно пора. Він переважно жере, користь від нього абсолютно не пропорційна видаткам на підтримання цього монстру, місцями досить мертвого і навіть у живій частині дуже безтолкового (хоча і не у всьому).

Залучити інвестиції - надзвичайно світла думка, хотілося б дізнатися чим їх збираються залучити, оскільки до сих пір це не було зроблено, при тому, що гроші на оборону країна витрачає, тобто внутрішнє замовлення є. Я вважаю необхідними умовами тендери і надавати по липких лапах чарівному вітчизняному ОПК, який не вміє робити якісно і у прийнятні терміни продукт з необхідними властивостями. Але хотілося б знати як держава збирається це гарантувати на практиці, причому переконливо для інвесторів. А, стосовно "надавати по руках" - вам не сподобається, але це означає переважно імпорт, як мінімум на немало перших років, значною мірою б/в, а не нового. Ну і поступова локалізація, при наявності певних обсягів замовлення. Тобто тут між інтересами ОПК (навіть гіпотетичного прогресивного і створеного шляхом іноземних інвестицій) і ЗСУ я однозначно вибираю ЗСУ, бо саме вони є первинними і можуть бути (чи не бути) локомотивом змін у ОПК. Знову таки, роль ОПК - переважно ремонт і модернізація, а не випуск нового.

Стосовно кластерів - ти не повіриш, але світова наукова думка стосовно цього поступово прийшла до попереднього висновку, що ефективні кластери створюються природнім чином (як Силіконова долина), а штучно створені кластери працюють погано, як правило взагалі "нє взлєтают" (як Сколково, і це не тільки РФ з цим обісралася). Тобто пункт про територіальні кластери і все оце про територіальні громади я взагалі викинув би (і це було б розумно, Майклом Портером і Полом Кругманом клянусь), хоча автори вашої програми на це не погодяться ніколи, бо це "іноваційна" шняга, хоча у колі спеціалістів і вважається застарілою вже років з десять.

Стосовно переліку - тут варантів два. Або намагатися йти радянським шляхом і забезпечити максимально можливу незалежність від імпорту (це абсолютно тупик, від якого відмовилися всі ті могутні за рівнем розробки кінцевого продукту ОПК, з якими Україна поруч не стояла, у тому числі Франція і Великобританя), або дуже урізати осетра і робити те, що ми можемо робити добре. У нас вже немає конкурентоздатного кораблебудування і не буде (не рахуючи пародії на нього), флоту воно не потрібне, флот на вживаному (подарованому) імпорті перетопчеться, такі реалії, як би сумно не звучало. БПЛА - не знаю, зробити це добре - дорого, і не очевидно, що є кому. Танки - ОК, тут явно (все ще) присутня компетенція у розробці, тільки фактично відсутній серійний випуск, але тут хоч є певний сенс пободатися. Легка бронетехніка - абсолютно другого сорту, при цьому ціни на рівні першого, це чисто підтримка вітчизняного виробника. Автотехніка - похмурий мотлох. Стрілецька зброя - фактично немає і за доцільною для ЗСУ ціною не буде. РЛС, гідроакустика, РЕБ, різні ракети - ОК, дещо є. ЗРК - можна, треба. Зв'язок - вже певні зрушення є. Артилерія - це питання. Боєприпаси до всього - треба у першу чергу. Ну і так далі.

Орієнтацію на казахський досвід можна тільки схвалювати - шкода, що це вже не робиться всі ці п'ять років.

Про експортні і імпортні процедури нічого не знаю. Стратегічно ясно, що експорт треба підтримувати завжди, а у нашому випадку - і імпорт також, бо, повторюся, ЗСУ важливіші ніж ОПК.
Можливо комусь буде цікаво.
 
Зверху