Освіта - ДНЗ, школи, ВУЗи

Нас. пункт
Харків
Але чи саме це їх зробило розвинутими? (саме державне фінансування освіти?)
Именно финансирование образования и позволило в дальнейшем развиться , например, Южной Корее.......

то краще б взагалі не чіпали тему патріотизму
Тема патриотизма, исторического самосознания, государственного национализма - фундамент для развития государства..

Мета - реконструировать общество, исправить ошибки последних 100 лет....
Тема патриотизма, исторического самосознания, государственного национализма - фундамент для развития государства..
 

artyushe

Активіст
Нас. пункт
Київ, Запоріжжя
перша теза Програми звучить так "Ми виходимо з того, що держава (в особі чиновницького апарату) занадто багато на себе бере."
у розділі "Загальні принципи" за першим пунктом йде "Роздержавлення економіки".
відповідно моє очікування - прибрати загальнодержавну політику де можливо. А можливо всюди, за винятком випадків коли цього вимагає міжнародне законодавство.
 

Vadym

Активіст
Нас. пункт
Запоріжжя
4 предложения:
  • Обучать иностранным языкам детей в школах должны либо носители языка, либо люди с международным сертификатом о высоком уровне знания языка, минимум В2, С1. На все школы таких учителей не хватит сначала, тогда стоит предложить надбавку к з/п учителям, владеющим сертификатом. Это должно помочь обучать реально говорить и понимать язык. Думаю многие со мной согласятся... было ведь такое: 11 лет учил английский в школе, оценки хорошие получал - приехал в отпуск за границу, и даже мохито нормально по-английски заказать не можешь...
  • Обучать детей финансовой грамотности: учить, регистрировать ФЛП, фирму, писать резюме и т.п. На реальных кейсах из жизни. Можно приглашать на занятия предпринимателей или просто успешных специалистов.
  • Обучать детей "ОБЖД"... правилам дорожного движения должны полицейские (желательно прошедшие специальные курсы по педагогике). Детей нужно реально учить ездить на велосипеде по пдд. (в Германии этим занимаются специально обученные полицейские)
  • Внести в программу обучения обращение с отходами. Хоть несколько часов в год. Чтоб приучить молодежь разделять отходы, избегать чрезмерного производства отходов.
 

Sfandex

Активіст
Нас. пункт
Харків
Обучать иностранным языкам детей в школах должны
Ви вважаєте, що це повинна вирішувати, наприклад, Верховна Рада, а не директор школи?
Обучать детей финансовой грамотности
те ж саме питання. Може це віддати на вибір школи? А батьки вибиратимуть школу, в тому числі виходячи з предметів, які там викладають?
Обучать детей "ОБЖД"... правилам дорожного движения должны полицейские
підтримую
от тут справді потрібна воля держави, принаймні поліції

Внести в программу обучения обращение с отходами
щоб якось "обращаться с отходами", треба щоб була така можливість і це не вимагало багато зусиль
не йти шукати кіоски де приймають вторсировину, й стояти там в черзі, (а вночі вони закриті) а кинути в баки для роздільного збору сміття
а від того, що про це розповідати в школах, баки не з'являться
спочатку баки, потім вчити
І от щодо сміття - для цього, мабуть, і не потрібна Верховна Рада
Це можна й на місцевому рівні робити
але теж допомога поліції дуже бажана (штрафи хоча б за чинним законодавством)
 

artyushe

Активіст
Нас. пункт
Київ, Запоріжжя
якщо Дем.Сокира - це лише нова назва соціалістичної партії (в сфері освіти). То було б непогано звернутись до класики соціалізму. Чому часто вважають що радянські ВУЗи були кращі за українські? Бо в країні рад вишка не була засобом номер один як закосити від армії, та й ставлення до призивної служби було кращим. Відповідно поступали ті, хто або хотів навчатись або кому була потрібна "бумажка" бо мав блат на "тепле місце" - тобто теж хотів хоч щось знати щоб потім працювати в спорідненій сфері.
 

Said

Активіст
Нас. пункт
Київ
Всраться и не жить, рыдаю горькими слезами....
Это же как надо относиться к своей стране и ее специалистам, если : - министр образования обратился к майкрософт для разработки...., для создания и пр лабуды, которую можно , подчеркиваю, НУЖНО делать в Украине....
Думав, що праволіберали всераються від "захистити відчизняного говновиробника", а не від співпраці з потужними організаціями зі світовим ім'ям :)
 

Victya

Активіст
Нас. пункт
Вінниця
Маючи певний досвід роботи у вищій освіті (більше 10 років) напишу й своїх декілька думок.
1. Проблеми вищої школи
1.1. Відсутність прийнятних (якісно підготовлених абітурієнтів). Для технічної освіти це особливо яскраво проявляється в різниці між випускниками шкіл і технікумів (останні легше адаптуються і більш підготовлені до навчання).
1.2. Недостатня кількість випускників. Не секрет, що в Україну приїжджає повно-повнісінько представників ВУЗів з Польші, Чехії, інших сусідніх країн + реклама в інтернеті, які переманюють найбільш талановитих випускників. Як результат на деякі спеціальності прохідний бал під час вступу становить 101 з 200, тобто базовий рівень підготовки - мінімальний. Це призводить ще до декількох проблем
1.2.1. Низька заробітня плата викладачів. Якщо хтось не знає, то відкрию таємницю - заробітна плата викладачів залежить від кількості студентів, які вивчають певну дисципліну. Якщо в групі менше нормативної кількості студентів (не вникаючи в подробиці і не ускладнюючи пост), то оплата зменшується. Таким чином викладач зацікавлений в утриманні якомога більшої кількості студентів в групах (неадекватне оцінювання) і зовсім не зацікавлений у підготовці якісних фахівців.
1.2.2. Відтік кадрів. Найбільш активні, креативні та практично підковані викладачі полишають роботу, оскільки рівень заробітної плати нижче середньої зарплати по країні, і в багатьох випадках нижче зарплати випускника, який тільки прийшов на роботу. Це призводить до зниження рівня викладання. Особливо зараз гостро постане питання з оплатою праці, коли люди почнуть рахувати майбутню пенсію - середня зарплата по країні перевищила середню зарплату доцента і впритул наблизилась до професорської. Це означає, що пенсії, які отримуватимуть такі викладачі будуть мізерними, що спричинить ще більший відтік найбільш кваліфікованих кадрів.
1.2.3. Корупція. Недостатній рівень оплати праці, індеферентність до якості випускників і їх низький рівень підготовки, зацікавленість у збереженні контингенту студентів, не зацікавленість студентів у отриманні якісної освіти, встановлення нормативів показників підготовки фахівців (вимоги Державної акредитаційної комісії, в яких вказано, що успішність має становити не нижче 90%, а якість не нижче 50%) схиляють викладачів до формального навчання студентів з суттєвим завищенням оцінок.
1.3. Матеріальна база. Для переважної більшості ВУЗів матеріальна база може оновлюватись лише одним з двох шляхів: 1 - власні кошти університету, факультету/кафедри; 2 - "добровільні" (хоча й такі бувають) пожертви. Враховуючи, що обладнання для централізовано оплачувалось років 30 назад, а то й більше, вища освіта не може в переважній більшості забезпечити якісну практичну підготовку майбутніх фахівців і від цього програє конкуренцію Польші та іншим сусідам.
1.4. Величезна, просто надзвичайна кількість ВУЗів. В порівнянні з аналогічними за населенням країнами, в нас кількість універстетів/інститутів/академій в рази більша. Це призводить до дуже низької цінності диплома про вищу освіту.
1.5. БЮРОКРАТИЗАЦІЯ. Неймовірно велика, незрозуміла, непотрібна бумажна робота (щоправда останні роки ситуація покращилась). Це призводить до того, що по великій кількості спеціальностей ще немає стандартів освіти (вимог до підготовки фахівців), хоча вони почали розроблятись ще у 2013 році. Відстутні єдині стандартизовані підручники з типових дисциплін, тобто викладачі пишуть їх і викладають, хто як розуміє, що аж ніяк не сприяє розвитку дисциплін.
1.6. Хронічне відставання від вимог часу в плані неформальної освіти. Працедавець зацікавлений у співробітнику, який зможе виконувати певні функції, а наявність диплома чи його відстуність зовсім не цікавить. Вся відповідальність за кінцевий продукт лежить на працедавцеві, відтак лише він має виначати обсяг знань і навичок потрібних його працівникам. Тобто потрібно забезпечити можливість неформального отримання знань працівником. Фактично будь-яка людина зі сторони повинна мати змогу записатись на вивчення будь-якої дисципліни (з оплатою чи без). Вища освіта такого забезпечити практично не може (крім окремих випадків).

Отже, для вирішення вказаних проблем пропонується:
1.1. Для підвищення якості підготовки абітурієнтів та кращої профорієнтаційної роботи забезпечити підготовку фахівців за системою школа-коледж(технікум)-ВУЗ.
1.2. Зменшити кількість державних ВУЗів (власне кажучи це зараз і відбувається) та ввести нарешті в дію НАЗЯВО (нац. агенцію з якості вищої освіти). При цьому підвищити рівень оплати праці відповідно до законодавства (там закладена подвійна зарплата по промисловості хоча давно цю норму закону не застосовують).
1.3. Ввести податкові пільги для підприємств/фірм/корпорацій тощо, що опікуються ВУЗами.
1.4. Змінити систему оплати праці працівників ВУЗів, за принципом - гроші йдуть за студентом, при цьому порядок вивчення і здачі більшої частини дисциплін повинен обирати студент.
1.5. Внести зміни в законодавство в частині кваліфікаційних вимог до посад, а саме прибрати обовязкову наявність диплома чи певної спеціальної освіти (принаймі для приватних підприємств) та покласти всю відповідальність на роботодавця.
1.6. Ввести єдині кваліфікаційні іспити для отримання допуску до проведення самостійної діяльності в якості фахівця, експерта, проектанта чи розробника.
1.7. Стандартизувати вимоги до спеціальностей та матеріали для підготовки студентів по фундаментальним дисциплінам
 

Sfandex

Активіст
Нас. пункт
Харків
Відстутні єдині стандартизовані підручники з типових дисциплін, тобто викладачі пишуть їх і викладають, хто як розуміє, що аж ніяк не сприяє розвитку дисциплін.
чому ви вважаєте, що це не сприяє розвитку дисциплін?
Навіщо єдиний підручник в вищій школі?
Чому ви проти конкуренції підручників?

забезпечити підготовку фахівців
що саме мається на увазі під "забезпечити"?
підвищити рівень оплати праці
яким чином? Щоб держава зобов'язала платити стільки й не менше?
 

Y.Pastushenko

Активіст
Нас. пункт
Київ
Выскажу свое мнение о высшем образовании в Украине с точки зрения студента, как недавний выпускник КПИ. В первую очередь речь про айти образование, но, думаю, в других сферах +- так же.
Проблемы того, как все работает сейчас:
1, Концептуальная.
В Украине чуть менее чем полностью мертво профессиональное образование, а его роль на себя перебрали вузы. Например, в Канаде если человек хочет стать сисадмином - это профессия, которая не требует очень фундаментальных знаний - человек идет не в универ, а в колледж, и это не считается чем-то предосудительным, как у нас. ВУЗы же для тех кому нужно именно фундаментальное образование. Как итог - люди знают куда идут и зачем идут.
У нас же для большой части тех, кто учится в универе, эти знания на самом деле избыточны и не нужны для той работы, которой эти люди собираются заниматься, отсюда полное отсутствие мотивации учиться.
Я уже и не говорю о тех, кому вообще не нужно образование кроме школы, но которые идут его получать, потому что так принято.
2. Пропасть между образованием и бизнесом.
Образование очень слабо связано с реальным бизнесом. Большая часть преподавателей никогда не работала в реальном секторе, программы по партнерству между университетом и компаниями зачастую если и существуют, то только на бумаге, все эти "справки про трудоустройство", трудовые практики и прочее - полная фикция и очковтирательство на практике, хотя потенциально это очень хороший инструмент как для работодателей, которые могут получать перспективных сотрудников на постоянной основе, так и для студентов, для которых поиск первой работы - всегда проблема. Если какие-то такие программы и работают, то зачастую неофициально и в инициативном порядке. Например на моем факультете на четверть ставки работало несколько сотрудников одной из больших украинский айти-компаний и вербовали к себе перспективных студентов. Но никакой рабочей официальной программы не было.
3. Преподаватели
Сюрприз - хорошие специалисты не хотят идти преподавать в универ. Причем проблема не только в зарплате, но и в сумасшедшей бюрократии, которая съедает большую часть времени и желания, и в безынициативных студентах которые не хотят учиться. Из тех немногих, кто таки готов на это, многих сманивают в небольшие частные ВНЗ типа УКУ, где нет бумажной бюрократии и студенты помотивированнее. Большая часть - люди, которые не смогли найти себя в жизни, при этом университеты выполняют во многом социальную роль - кому будут нужны все эти профессора по охране труда, экологии и куче других никому (инженерам по крайней мере) не нужных предметов, которые читаются всем студентам как общеобразовательные. При этом студенты никак не могут влиять на выбор ими преподавателей и курсов, которые те читают.
4. Стипендии и бюджет
В сегодняшнем виде это зло. И первое и второе воспринимается не как поощрение, а как нечто само собою разумеющееся для всех, а те, кто этого не имеют - как неудачники. При этом лишиться бюджетного места уже получив его практически невозможно. В итоге образование воспринимается как "бесплатное" и абсолютно не ценится студентами, как если бы оно стоило им денег, мало кто требует от университета приемлемого его качества.
5. Бюрократизированность и негибкость системы.
Студенты никак не могут влиять на учебную программу, выбирать курсы или преподавателей, те же, даже если они бы и захотели что-то менять и внедрять, лишены по факту этой возможности из-за сумасшедшей бюрократии.
6. В целом -
качество образования низкое, программа неактуальна и оторвана от практики, студенты не хотят учиться, а преподаватели - учить. К середине учебы большинство студентов разочаровываются в образовании, находят работу и универ с этого момента воспринимается как необходимое зло. Нормой в это время становится когда на потоковые лекции из 3 групп приходят 5 человек, и это не самые прилежные, а те кто просто не смог найти работу.

ИМХО что следует делать
1) Возрождать профессиональное образование с соответствующей информационной компанией и партнерскими программами с бизнесом - отсеется большое количество людей которым на самом деле не нужно образование в вузе, студенты будут мотивированнее.
2) Убить систему с бюджетными местами и стипендиями. Образование должно быть платным, а государство из целевых фондов может давать гранты и стипендии талантливым студентам. Это облегчит финансовую ситуацию с образованием, отсечет большое количество студентов, не заинтересованных особенно в учебе, а тех кто таки поступит будет мотивировать учиться и требовать качественных услуг от университета. И вообще поможет осознавать образование как услугу, сервис, которую студент покупает у университета, а не некую благотворительность, которую университет оказывает студенту, как это воспринимается сейчас.
3) Дебюрократизировать образование, облегчить получение лицензий частным университетам, дать студентам больше свободы в вопросах выбора курсов и преподавателей, отказаться от кучи ненужных общеобразовательных курсов. Перестать делать из университета социальный институт для выживания преподавателей-бездарей, пусть идут работать в макдональдс, если ничего больше не могут. Мне кажется что для этого можно было бы внедрить некоторое подобие рыночных отношений - студент может выбирать курсы, и от того насколько определенный курс популярен, должна зависеть зарплата и вообще условия работы преподавателя.
4) Поддерживать программы взаимодействия образования и бизнеса, включение возможностей проходить практику в учебный процесс, как это работает во многих странах в мире.

И, надо признать, большая часть этих идей, особенно относительно платности образования, непопулярны в студенческой среде, в которой процветает левачество и где большинство устраивает статус - кво "студенты делают вид что учатся, а преподаватели - что учат".
 
Зверху